Слова: Олександр Шевченка
Чорна вишиванка
Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало по ночах
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
Програш (як Вступ).
А коли партизана Карпати покликали сині
І коли вже нарешті наставши розлучатися година
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носити твій син і нехай пам' ятає про нас".
Приспів:
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині*
Довго-довго чекала пошани, людського тепло.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі
О значении черной вышиванки читайте в статье "Черная вышиванка - символом знаний и мудрости, земли и богатства".
